Довгий аматорський шлях
Ріардон народився в Тредегарі й до професійного снукеру працював шахтарем та поліцейським. Професіоналом став 1967 року, вже маючи значний аматорський досвід. У 1969-му виграв перший Pot Black, коли кольорове телебачення почало змінювати аудиторію гри. Його кар’єра виросла в час, коли постійний професійний календар лише формувався. Тому пізній за сучасними мірками перехід у професіонали не завадив йому стати визначальним чемпіоном наступного десятиліття.
Шість титулів і перехід до Крусібла
Ріардон ставав чемпіоном світу в 1970, 1973, 1974, 1975, 1976 та 1978 роках. Лише останній із цих титулів здобув у Крусіблі, куди турнір переїхав 1977-го: у фіналі переміг Перрі Манса 25:18. Masters він виграв у 1976 році. Його шість світових перемог не слід підміняти шістьма перемогами саме в Шеффілді. Вони охоплюють кілька майданчиків і форматів організації головного турніру, що є частиною історії снукеру.
Роль у відкритті професійного снукеру
В офіційній пам’ятній розмові WPBSA Джон Вірго наголошував на ролі Ріардона та Джона Спенсера: їхні аматорські виступи й перехід у професіонали розширили коло зацікавлених у грі. Глядачі отримували нових героїв, а сильні аматори — зрозуміліший шлях до професійних виступів. Це пояснює значення Ріардона за межами шести титулів. Він був учасником переходу від вузького кола професіоналів до відкритішої конкурентної системи, з якої виріс сучасний тур.
Робота з О’Салліваном
У 2004 році Ріардон допомагав Ронні О’Саллівану під час його переможного чемпіонату світу. За спогадами Вірго, завдання полягало в тому, щоб додати до видатної атаки молодшого гравця більш повну тактичну гру. Цей зв’язок об’єднав дві різні чемпіонські епохи. У пам’ятному подкасті WPBSA саме тренерські стосунки та вплив Рея на наступні покоління стали окремими темами, поряд із матчами його власної ігрової кар’єри.
Тренерська спадщина та трофей його імені
Ріардон помер у липні 2024 року. Пам’ять про нього зберігається в назві трофея Welsh Open і в роботі тренерської системи WPBSA, яку він колись очолював. У грудні 2025-го семінар у Йорку був присвячений внеску Ріардона та Террі Гріффітса; серед гостей виступили тренери й фахівці наступного покоління. Це продовження впливу через навчання: принципи тактики, підготовки та спілкування з гравцем передаються значно довше, ніж триває активна турнірна кар’єра.
Участь у турнірах
Вибрані виступи та важливі етапи кар’єри.
| Рік | Турнір | Результат |
|---|---|---|
| 1982 | Чемпіонат світу | ФіналістАлекс Гіггінс · 15:18 |
| 1978 | Чемпіонат світу | ПереможецьПеррі Манс · 25:18 |
| 1976 | Masters | Переможець |
| 1970 | Чемпіонат світу | ПереможецьДжон Пулман · 37:33 |
| 1969 | Pot Black | Переможець першого розіграшу |
Хронологія кар’єри
Перехід у професіонали.
Перший світовий титул.
Шоста світова перемога.
Співпраця з О’Салліваном під час переможного ЧС.
Запитання про гравця
Скільки світових титулів у Ріардона?
Шість: 1970, 1973, 1974, 1975, 1976 та 1978.
Скільки з них здобуті в Крусіблі?
Один — у 1978 році.
Який турнір вручає трофей Ріардона?
Welsh Open.