До великого фіналу довелося повертатися в тур
Професійна кар’єра Джонса почалася 2010 року після перемоги на юніорському чемпіонаті Європи. Проте перепустка до найсильніших не стала довічною: він повертав собі картку через відбір 2013-го, а згодом знову мав шукати шлях нагору.
У лютому 2016 року таким шляхом став дорослий чемпіонат Європи у Вроцлаві. Джонс переміг Джеймі Кларка 7:4 і отримав місце в професійному турі на наступні два сезони. Це був важливий титул, але аматорський європейський, а не рейтинговий трофей WST.
Крусібл став проривом за дві спроби
Дебют Джонса на головній арені чемпіонату світу відбувся лише 2023-го. Він пройшов кваліфікацію, переміг Алі Картера й Ніла Робертсона та дійшов до чвертьфіналу. Наступного року знову почав із відбору — цього разу з перемог над Джеймі Кларком і Чжоу Юелуном.
У півфіналі 2024-го суперником став Стюарт Бінгем. Джонс поступався 8:9, але виграв дев’ять із наступних дванадцяти фреймів і завершив матч 17:12. На момент цього прориву він був лише 44-м у світовому рейтингу. До першого рейтингового фіналу дістався одразу на головному турнірі сезону.
2024: відіграти сім стартових фреймів не вдалося
У фіналі Вілсон виграв перші сім фреймів. Джонс продовжив боротьбу: з 11:17 скоротив відставання до 14:17, але підсумковий рахунок залишився на користь англійця — 18:14.
Після матчу Джонс пояснював важкий початок виснаженням і безсонною ніччю після півфіналу, водночас визнаючи силу суперника. Поразка все одно принесла йому 200 тисяч фунтів і перший вихід до топ-16 — на 14-те місце.
Липень 2026-го: короткий фінал, довгоочікуваний трофей
Перший рейтинговий титул прийшов у рейтинговій Championship League. Перед вирішальним матчем Джонс тричі посідав перше місце у групах. У фіналі Девід Гілберт вів 2:1, проте наступні два фрейми виграв валлієць — 3:2.
У четвертій партії Джонс вибрався зі складного снукеру через чотири борти й згодом зробив серію 86. Перемога в Лестері принесла 33 тисячі фунтів. За його власною післяматчевою оцінкою, хвилювання було навіть сильнішим, ніж у світовому фіналі.
Вересень: уже перемога над Селбі
На British Open Джонс пройшов Джадда Трампа в півфіналі, а за титул зіграв із Марком Селбі. Після рівних 5:5 він забрав п’ять із шести наступних фреймів і переміг 10:6. Серії 50–60 очок та виграні тактичні епізоди виявилися достатніми для трофея.
Джонс отримав кубок Клайва Евертона й 100 тисяч фунтів. Для нього це був уже другий рейтинговий успіх за сезон. Після фіналу він прямо ставив перемогу на рейтинговому турнірі вище за власне друге місце на чемпіонаті світу.
Белфаст: результат і якість гри — різні оцінки
25 жовтня 2026 року Вілсон знову переміг Джонса у фіналі — цього разу 9:2 на Northern Ireland Open. Англієць зробив три сотенні серії в першій сесії, повів 6:2 і виграв усі вечірні фрейми.
Джонс після зустрічі відзначив перевагу Вілсона й розповів, що весь тиждень почувався за столом некомфортно, хоча й пробивався далі. Фінал дав валлійцю 45 тисяч фунтів і підйом на 18-те місце рейтингу.
Редакційний погляд: однаковий суперник не означає однакову історію
Порівнювати ці два фінали тільки за різницею фреймів замало. У 2024-му Джонс ще відкривав для себе вирішальні матчі такого рівня. До Белфаста він уже мав два рейтингові трофеї. Ця послідовність не обіцяє наступної перемоги, але допомагає точніше оцінити поразку.
Наш висновок простий: успішний турнір і невдоволення власною грою можуть співіснувати. Фінальний рахунок описує конкретний матч; повна кар’єрна історія показує, що гравець устиг побудувати між двома такими матчами.